Від щирих слів потрібно прокидатись,
від ніжності, турботи і тепла,
від лоскоту, що просить тебе здатись,
і від тяжіння, що так зв'язує тіла.
Від аромату кави треба прокидатись,
від муркоту ще сплячого кота,
від почуття, що час вже цілуватись,
і від присутності твоєї. Не сама ж.
Від шепоту потрбіно прокидатись,
від співу пташок в ледь прочиненім вікні,
від голосу, що змушує озватись,
питаючи: "Ти спиш?" "Ні, рідний, ні..."
Від щирих слів потрібно прокидатись,
від перших сонця променів в серцях,
від необхідності за ковдру позмагатись,
й від звички прасувати комірця.
Від справ буденних треба прокидатись,
від прагнення коханому вгодить,
від необхідності ним довго милуватись
і роздумів... Як можна не любить? (29.12.2012)
