Дорога доля,моє небо вкрито чорними круками,вони літають та чекають вигідної хвилини,щоб вирвати ще один шматок моєї здорової свідомості,для мене ця зима стала холодною,але дивно те,що я нічого не відчуваю,мої почуття атрофовані,я могла б сказати ,що мені боляче,але це не сказати нічого...Адже сприйняття це далеко не почуття.Мої руки ,вуста,очі оніміли від моторошного холоду навкруги,я їх не відчуваю.Кров тече в жилах,але чи це кров?Це звичайний напій,для когось він настільки потрібний,ось таким цінителем хмельного напою був він,випивши все до дна,а я наче пуста пляшка,дзенкіт є,наповнення немає.Лишень взяти мене та стиснути трохи і я стану кусінчиками скла,але чи це скло є спогадами щастя?Я не знаю..Я шукаю сильних людей,вони дарують мені енергію,таку потрібну та жадану,але я не можу так довго бути звірем,що п*є чужі сподівання,невже я зможу бути такою тварюкою!А поки солодко вдихаю аромат цієї енергії..Адже вони самі вирішили мені допомогти!Отже можна трохи і позабавлятися цим.Трохи азарту,хоча я така черства.А всі вони для мене наче повії!!!Лише треба ,щоб вони цього не помітили.Що мені тоді робити..Буду здаватись хворою та оп*янілою...Гра розпочата...А на вустах смак самотності...Я перевертень,але сердце людське...В голові-хаос,в душі-яма,а сердце вірить!Але чи довго проживе ця надія...
