Розчарувань в житті було багато,
Невірності, обману, підступу, брехні,
Та ти від цього всього сум знімаєш
Виходить в тебе непомітно руйнувати розпачі оці.
Яка б біда не сталася у мене,
Завжди ти руку допомоги подаєш мені,
Яка би дурість в голову мою не влізла,
То ти підтримаєш чи скажеш, що думки мої дурні.
Ти знаєш, друже, я не вірю людям,
Я втратила довіру і відкрила ненависть до всіх,
Та віриш ні краплини недовіри
Не маю я до тебе. Наперекір я довіряю лиш тобі.
До тебе й ненависті зовсім я не маю,
Хоч інколи мене виводиш з себе ти,
Смішиш, підколюєш та копіюєш,
Що інколи прибила б залюбки.
Та все ж знайти у тобі можу я розраду
І хоч не часто бачимося ми,
Я знаю, щоби там не сталось,
Та друзями залишимося назавжди.
І як же я безмежно в душі рада,
Що маю друга я такого вірного як ти,
Я дякую за те, що ти знайшовся в цьому світі,
Я дякую тобі за дружбу поміж "я" і "ти".
Присвячено М.С.
