Таке буває не часто,
Коли у душі болить.
І зараз - це зовсім невчасно
Та як же ж його спинить...
Мов тереном звите серце,
Мазохістичний рай.
Мов рана, притрушена перцем -
Болісний водограй.
Такі ж бо важкі сльозинки,
Ніхто не зітре з лиця...
Загублені десь хвилинки
Зникли з мого вінця.
Загублені десь образи
На якогось з тебе.
Мозок тебе зобразив,
Викроїв твій хребет.
Де ж ти, мій любий красень?
Де ті яскраві сни?
Мабуть, в майбутньому часі...
Що ж... Я діжду весни.
