«Ніколи ще раніше людина
не зводила собі історичного хреста,
на якому сама ж і була розп’ята...
Таким «хрестом» став для України Чорнобиль...»
Не знаю чиї то слова, але пронизані болючою правдою. Чорнобильське лихо – страшна трагедія, відгуки якої можна спостерігати і в теперішні часи. Багато років віддаляють нас від того злощасного дня, коли відбувся вибух на четвертому реакторі, що забрав не одну сотню життів, скалічив долю не одній людині, а цілим населеним пунктам…
Можна довго перелічувати ті страшні данні, які пов’язані з цим днем, але мене найбільше вражає те, що багато моїх ровесників так і не з’явилися на цей світ. Вони не змогли народитися, бо стали б обузою суспільству із-за своїх каліцтв. Чому за помилки розумних, раціональних , винахідливих дорослих повинні платити нащадки роду людського? Вони не гналися за високими технологіями, а просто хотіли жити… Вони б могли зараз крокувати по життю поряд з нами … Але… прогрес вбив їх ще ненародженими. Яку ми заплатили ціну за чиюсь необачність та самовпевненість? Що є дорожче за нове життя? За посмішку матері, що тримає на руках немовля?
Чорнобильська катастрофа не тільки лишила дітей батьків, батьків дітей, а лишила Україну нащадків, які б творили майбутнє.
Зараз багато розмов кружляють навколо питання, що саркофаг з четвертим енергоблоком руйнується, що потрібні реставраційні роботи… Але ніхто серйозно не відноситься до цих даних. Лихо минуло, про нього майже забули. Людство змагається в гонках за владу, за гроші, за щасливе майбутнє, не розуміючи складності тієї проблеми, що всі матеріальні блага не можуть замінити чистого повітря, зеленої трави і прозорої питної води. Людство не може зрозуміти, що є загроза не однієї такої аварії як Чорнобильська. Потрібно зараз думати про наше майбутнє, бо потім може бути запізно. Чорнобиль – важка спадщина для майбутніх поколінь… І поки що в наших силах відвернути такі «дарунки» нащадкам!
2008 р.
Віра Дутчак відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Дякую за розуміння. Зараз працюю над дослідженням проблем Чорнобильської катастрофи. Давно заходила на сайт поезії, але в вчора знайшла свої старенькі записи і вирішила викласти. На жаль, зараз часу на поезію не вистачає, навіть написане до ума довести і донести на розсуд читачам
А Ви молодчина, серце радіє за Ваші досягнення - завжди приємно зайти до Вас на сторіночку і набратися позитиву від сонячної творчості
