Чому ти плачеш? Ти такий сумний...
Мій ніжний хлопчик з веселковими очима.
Боїшся впасти в темний чорторий?
Болить у серці рана незлічима?
Ховаєш сльози так майстерно й тихо.
Кладеш у темне, затишне містечко.
Невже ти справді віриш: не відчую лиха,
Яке мовчáзно стогне у твоїм сердечку?
Я чую, бачу, я й сама кричу.
Так по дитячому, також, втираю сльози.
Та Ти того не бачив, не відчув.
Ні крапель від дощу, ні гýчні грози...
Лиш чув свій біль, не відчував весну,
Яку я піснею німою наспівала.
Таку незрушну й вічну ту красу,
Яку я щиро так тобі подарувала.
осінь, 2012 р.
