Більш стримати не в силі
Солодких серця снів,
Я на троянді білій
Накреслив кілька слів.
Слова, що в грудях гріли,
Що вголос не сказав,
Я на троянді білій
На щастя написав!
Надію, що зміцняла,
І смуток, що труїв,
Вмістив усе, щоб знала,
Чим марив і чим снив.
Ту серця сповідь чисту
Їй мав послати я
Й просити відповісти
На пелюстках троянд.
Написане словами
Знов прочитать хотів –
Побачив там лиш плями,
Не розібрати слів.
Листочки пожовтіли,
Затерся марень слід,
Всі вирази змертвіли,
Що мав послать їй в світ!
Adam Asnyk
Zwiędły listek
Nie mogłem tłumić dłużej
Najsłodszych serca snów,
Na listku białej róży
Skreśliłem kilka słów.
Słowa, co w piersiach drżały
Nie wymówione w głos,
Na listku róży białej
Rzuciłem tak na los!
Nadzieję, którąm pieścił,
I smutek, co mnie truł,
I wszystkom to umieścił,
Com marzył i com czuł.
Tę cichą serca spowiedź
Miałem jej posłać już
I prosić o odpowiedź
Na listku białych róż.
Lecz kiedy me wyrazy
Chciałem odczytać znów
Dojrzałem w listku skazy,
Nie mogłem dostrzec słów.
I pożółkł listek wiotki,
Zatarł się marzeń ślad,
I zniknął wyraz słodki,
Com jej chciał posłać w świat!
