Голо у коморі, голо на столі,
Очі не ймуть віри, мозок не сприйма.
Люди почорніли і старі й малі,
Очманілі наче і… спасу нема.
Допомоги ждати всує від сусіда,
Опустіла хата, мертва без тепла.
Мабуть, поховали старенького діда,
Опустили в яму, де вже пів села…
Розпинали нарід легіони зла.
24.11.2012
Дійсно люди були очманілі від голоду, бо в селі, де жила моя бабуся чоловік убив двох своїх синів-підлітків, щоб вижила його донька. Як він жив з цим далі - не знаю...
Патара відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Приєднуюся до всіх попердніх читачів-поетів...
Ця трагедія справді торкнулася кожної сім‘ї в Україні, навіть тих, хто вижив...
Завдяки їм і ми живі зараз з вами... То ж памятаймо про загиблих і шануймо живих...
ВІЧНА ПАМ‘ЯТЬ ЖЕРТВАМ!
Патара відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00