"Ти знаєш, що ти - людина?
Ти знаєш про це чи ні ?
Усмішка твоя - єдина,
Мука твоя - єдина,
Очі твої - одні.
Більше тебе не буде.
Завтра на цій землі
Інші ходитимуть люди,
Інші кохатимуть люди -
Добрі, ласкаві й злі."
(Василь Симоненко).
Коли відходимо у вічність -
Все залишаєм на ЗЕМЛІ:
Свій погляд, усмішку і ніжність,
Великі справи і малі.
Ми пам'ятник собі будуєм
Щодень, щомиті, повсякчас
Не з бронзи, навіть не з граніту,
А з думки у живих про нас:
Для інших чи добро зробили ?
На що ми тратили всі сили ?
Комусь, можливо, "насолили",
Чи все забули і простили ?
Для рідних й близьких залишили
Всі наші радощі й жалі.
Де ми творили, були, жили,
Де ряст топтали по землі.
Котрогось дня чи, може, зрання
Всі свої помисли й діяння
На вівтар правди покладемо
І щиро скажемо собі:
"Коли у вічність відійдемо,
Чи добрий слід залишим по собі ?"
25.09. - 01.10.2010р. Монтадо(Португалія).
