Сайт поезії, вірші, поздоровлення у віршах :: Олександр ПЕЧОРА: У сивім небі стогнуть журавлі… - ВІРШ |
UA | FR | RU Рожевий сайт сучасної поезії |
|
Додавати коментарі можуть тільки зареєстровані користувачі..
КОМЕНТАРІ Олександр ПЕЧОРА відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Дасть, якщо й ми Йому поможемо.
Владимир Мищенко, 16.11.2012 - 15:36
ЗАКЛИНАНИЕМне жаль безумно тех, кто стал дерьмом: Какою бы одёжкой не прикрылось И благовонием каким не надушилось – От смрада можно тронуться умом. Нам всем, душой здоровым и калекам, Дай силы, Боже, в этой кутерьме, Пусть даже стоя по уши в дерьме, Суметь остаться все же Человеком. 1998. P.S. Прошу прощения за использование ненормативной лексики. Олександр ПЕЧОРА відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Онароднена житейська правда... Не прикрашати, не лукавити. Кажуть же, хоч грубо, зате правильно.Я частенько, іронізуючи, вживаю "польтавський колорит". Олександр ПЕЧОРА відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
ЩИРО ДЯКУЮ ВАМ! ДОБРА Й БЛАГОДАТІ БАЖАЮ.
Віктор Варварич, 13.11.2012 - 16:08
Єдиний Боже, всім нам поможи.Дай волі й духу поскидати пута. Завітний шлях до себе покажи. І сили дай – завжди собою бути....Дай Боже.. *ИРЕНА*, 10.11.2012 - 00:24
Любувалася разом з Вами тривожними ключами журавлів. І сумувала разом з журавлями...
Олександр ПЕЧОРА відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Разом і сумувати приємніше. А що вже потішитись-порадіти!..
Тамара Шкіндер, 09.11.2012 - 21:35
Ду же гарна, нетрадиційність опису.... і в одночасі дуже близьке, рідне і зрозуміле. Так вже і чується не"Курли" а "Коли????" Дякую, Сашо, за чудові вірші.
Олександр ПЕЧОРА відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Дуже-дуже приємно. ДЯКУЮ ЩИРО.
Наталя Данилюк, 08.11.2012 - 20:32
Такий щемливий той стогін журавлиний... І така мудра Ваша молитва... Так складно не втратити себе в цьому метушливому мінливому світі...
Олена Бондар (Бондаренко), 08.11.2012 - 20:16
То душі наші стогнуть, а нам здаєтья, що журавлі...Мовчання ягнят О сестри й браття, та й чого ж ви поніміли, Мов ті ягнята, яких тягнуть на забій, Чи ж мало ви ще од катів своїх терпіли Чи може звикли вже терпіти в душах біль. Терпіть самі, та не вбивайте Україну Одну-єдину найріднішу на землі. Хіба вам байдуже, що матінка загине Як того хочуть в «Білім домі» і в Кремлі? На клапті рвуть її не діти, а звірюки, Вганяють пазурі, до серця дістають. І вам, таким дурним, давно вже крутять руки, Як ті вампіри вашу крівцю жадно п’ють. Не вдавить їх, бо ми не встанемо з коліна, Нахилим голови, не скинем упиря, І за подачку продаємо Україну, Бо забуваєм заповіти Кобзаря. Чого ж свій голос віддаємо знов бандитам, Чого ж сумління наше летаргічно спить? Хіба не злочин рідну неньку так ганьбити, Побійтесь Бога, бо вона ж нас не простить!!! ОЛЬГА ШНУРЕНКО, 08.11.2012 - 19:10
ТУТ У ВІРШІ Я ФІЛОСОФСЬКЕ ПІДГРУНТТЯ І НАВІТЬ ЗАКЛИК ДО ЛЮДЕЙ ЗВІЛЬНИТИСЬ ВІД ПУТ, МЕНІ ТАК ЗДАЛОСЯ...
Ліоліна, 08.11.2012 - 18:31
Мабуть, журавлі шлях знають добре, а ми якось... не дотягуємо трохи до журавлів.Чудово |
|
|