Що сказати тобі? Не місто а божевільня (моя версія)
Після своєрідного діалогу з однією із авторок сайту не ризикую назвати це навіть 'вільним' перекладом) тому "моя версія")
автор оригіналу Віра Полозкова. ось посилання:
http://vera-polozkova.ru/knigi/fotosintez/chto-tebe-rasskazat-ne-gorod-a-bogadelnya/
* * *
Що сказати тобі? Не місто, а божевільня -
Кожен носить себе крізь посмішки і мости,
Сварить усіх щоранку, п'є з п'ятниці по неділю,
Наживає борги за світло й пожовклі листи...
Моя ніжність давно вже від тебе вільна -
Я не хочу, щоб знову зустрілись вона і ти.
У дівчатках моїх зникає вогонь і зрада,
І з'являється повнота й почуття вини.
Мої хлопчики п'ють, сміються і ділять владу,
А були всі - хлопчиська, бешкетники, брехуни.
Я боюся примкнути себе до якогось стада,
Хай це виявиться навіть приводом для війни.
Я отримав у спадок скельця від окулярів,
Що втуляєш в оправу - і бачиш все в кольорах...
Я закоханий, непохитний і надто ярий,
Що, спізнившися, милить очі і сіє страх. -
Я не бачив себе ні літнім, і ні "в літах".
Бог здуріє і скаже - вмийся від моїх чарів,
Й забирай все своє манаття! - Ти вільний птах.
