Гукав темноту я, щоб встала, –
Мене в ніч забрала з собою;
Гукав пустоту, що мовчала,
Щоб лоно закрила за мною.
Я ангела кликав страшного –
Мій слід на землі нехай змиє,
Зітре мої дні до одного,
Нехай забуттям їх покриє!
Та милість я кликав даремно,
Як інші до мене, в печалі...
Лиш з темряви голос недремний
Почув я: «Йди далі, йди далі!».
Adam Asnyk
Idź dalej
Wzywałem ciemności: niech wstanie!
I niech mnie pogrąży w noc ciemną -
Wzywałem milczące otchłanie,
By łona zawarły nade mną. -
Wzywałem strasznego anioła:
Niech ślad mój zagładzi na ziemi,
Niech wszystkie dnie moje odwoła,
Niepamięć rozpostrze nad niemi!
Lecz próżno wzywałem litości,
Jak inni przede mną wzywali...
Głos tylko mnie doszedł z ciemności,
Co wołał: "Idź dalej, idź dalej!"
