І в серці щось перевернулось
В ту першу і спонтанну мить
Стискала груди та пекуча втома
Яка згорала часом у мені.
І вже не так ставало гірко
І ніби час змістив все по місцях
Та от вона - та мить єдина
Така блаженна і чутлива
Мене накрила хвиля спогадів в душі
І вже через хвилину відстані від тебе,
Стояла тиша на землі...
Одна, чи дві, а біс його вже знає,
Хвилини рахувать вже не вдалось мені.
Та, зрештою, зрізь перехожих в масках,
Мабуть, ще довго буду я шукать тебе...
