(Еф.6:2)
Не спокушай мене мій гріх,
Я ж від тебе не зможу відцуратись,
Як зачиняю двері, ти лізеш на поріг
Прощаюсь й не можу розпрощатись.
Куди втекти? Нема куди тікати
Пішла б, нема куди мені іти
І від тебе себе не зможу заховати
Ти тінь із мороку, із пустоти.
Ти непристойність, провина і спокуса
Умри, та вмру скоріше я
Світ такий, грішити мене змусить
Та це не виправдання для такого дня.
Я відхрещуся й помолюся
За упокій гріхів я свічку засвічу,
Хто сильний піддержіть, бо я зломлюся
І грішною душею грішний світ лишу.
Піддержи мій Боже, я безсила
Дай терпіння вистояти час мені
Тільки з Тобою я розправлю крила
Підготуй мене до вічної війни.
Я в шати одягнуся, Божі лати
Стегна правдою підпережу,
Щоб злому дню сильний опір дати
Чи вистояти зможу? Цього вже скажу.
В броню праведності зодягнуся,
Візьму у руки щита віри
Від серця щиро Богу помолюся,
Щоб погасити лукавого вогнянії стріли.
Й візьму шолома я спасення,
Й духовного меча собі візьму,
Вже для мене прийшло благословення,
Бо на смертельну вирушаю я війну.
І ось готова, я уся готова
Хоч зовсім не змінилася сама,
Невидима на мені зброя
Тіло те саме, змінилася душа.
Ступила ось я на стежину
Й почала з собою боротьбу
Не знаю, виживу чи то загину
Назад точно вже не відступлю.
І не почуті вдарили тамтами,
І я з собою боролась, як могла
Боролась з тілом і гріхами,
Щоб була совість, як роса.
Крок один вперед робила,
А відступала на всі два
Я тіло своє до крихти розгубила…
І залишилась одна душа.
Дивилась зверху, як лежало тіло
Й раділа, що я перемогла
Боротися з собою Боже діло,
Щоб жила на небі праведна душа.
20.12.2008
