Нестримне бажання твоєю лиш бути,
У хвилях життя до грудей пригорнути,
Схилити до тебе небесні бажання,
Зігріти твій смуток шаленим коханням.
Не кривдити долю, зрікаючись того,
Що бог нам дарує для щастя святого.
Так шкода, що мусимо бути далеко,
Так шкода, і це відчуття небезпеки...
Шматує серденько, дарує розлуки,
І наче в шаленстві зав'язані руки.
Звільнитись несила, життя не потішить.
Я щиро кохаю, байдуже, що - грішно...
І ніжності стільки ніколи не знала,
Здається, неначе в полоні чекала,
Коли ти врятуєш мою ніжну душу.
Я хочу до тебе, сама ж бути мушу.....
