Кобилі зав’язав хвоста вузлом,
На возі на побачення помчав.
Примчав. Твій пес на мене нагарчав.
То ж я й стібнув його раз батогом.
Лупатий місяць в небі обімлів.
Пес підібгав хвоста, у будку вліз.
Не вийшла ти… Діждатись моїх сліз!
Хотіла? Взнаєш, як то я повівсь.
На ланцюгу так не реве бугай.
Я намір мав піти з тобою в хлів.
Так сталося, як склалося. Нехай!
Пес нагарчав… І я перехотів.
Кобилі розв’язав в хвості вузла.
Додому! Гайда! Вйо! На воза – скік!
Не лихував і не таїв я зла…
Спокійний в тебе був би чоловік!
А ти була б у мене вереда!
У забаганках я б не відмовляв!
Неділя, понеділок… середа… -
Вузлом хвоста кобилі б зав’язав…
В четвер хвоста кобилі я в’язав,
Вівторок, п’ятниця, субота – мчав! –
Твій пес стрічав!.. Не злучимося ввік…
Спокійний в тебе був би чоловік…
Якби ж то пес твій з будки не гарчав.
"Якби ж той пес не гарчав", то би дівчина не наловила гав. 
