поринувши у світлий сон надій,
залишивши позаду, тільки погляд,
я думала, від нових змін,
старі залишу я, як погляд,
та...значить не дано забути,
бо роблячи я крок вперед
здаю оті безжалні ноти,
котрі ти говорив мені тоді,
тоді...коли здавалось у свій час
нічого не розіб’є мені душу,
та постарались, і я відчула
той біль, який без пропуску болить
болить...можливо це
придумане вже мною,
а може це дає взнаки
оця частинка у мені
це серце.
воно вже не кричить
не плаче
а тільки стогне
" минуле не верни"
ти вибач серце
за оті невдачі
я обіцяю...минуле я вже не верну
