Росичі й русини,
Поляни й древляни;
Предки наші сиві,
Й нинішні кияни!
Древній мій народе,
Щирі українці!
Чи, забули – хто ви?
-Наливай, по вінця!
Повпивались зболено
Злиднями й брехнею;
Мрієте знедолено,
Марите ви нею…
Чи шукає правди хто?
Що, душа бажає? –
Вірності і щирості?
Що, нас всіх чекає?..
Продаємо голос свій
За сотню криваву;
Продавати вміємо
І тата, і маму…
Невже ж задля цього ми
На світі живемо,
Щоб не знати: хто ж то ми?
Куди всі ми йдемо?
Блукаєм примарами
Без роду й коріння,
Нині розсіваємо
По світах насіння.
Там, десь, вкорінилося
Майбутнє народу;
Чи чуємо голос ми
Предвічного роду?
Чи стане колись нам
Усього по вінця?
Проснемось, згадаємо,
Що ми - УКРАЇНЦІ?..
Я маю надію,
що так колись станеться,
Інакше безродними
в світі зостанемось…
( січень 2010 року ).
