ну от і все, кінець, нічого більше
і хоч раптово - та без здивування
і хоч я знала
хвиля нездоланна
мене накрила
вперше "якесь інше"
пустожорстоке трапилось зі мною
неначе постріл зблизька
дивлячись у вічі
ти швидко й болісно із "нами" все покінчив
і пояснив : вона, не я з тобою
як можна, ти ж тримав мене за руки
як можна, ти примушував всміхатись
а я дурна
так сильно закохатись
для чого? щоб тепер збирати все докупи?
для чого?
щоб не спати й ліжка не стелити?
щоб сил не мати, вибухом емоцій
себе добити, щоб червоні очі
щоб клястися ніколи не любити?
ти був усім і мав усю мене
тепер я розумію
спала пелена з очей, вже почуттів нема
вже холодно й тверезо згадую усе
яка ж дурна - п*ятнадцята весна
мене так і нічого не навчила
як відчувала - так тебе й любила
тепер беззахисна, у розпачі, одна
класноо але не плачте все ж якщо це любов то він повернеться а якщо ні то для чого було далі тримати ... все буде добре!!
