Я шалено тішилася коли йшла на роботу. Першу половину робочого дня я бігала, по офісу, по справам, адже дуже чекала обідньої перерви, нашого обіду, лиш нашого. Ми працювали по різних кінцях центру, та постійно зустрічалися десь в парку. По дорозі ми купували один-одному щось смачненьке, та летіли все дужче на зустріч.
В парку ми сиділи на траві, довго обмінювалися обіймами, і куштували страви ті, що принесли. Ти приносив з собою рафаелкі, а я тобі купувала гарячі круасани з джемом. Також ти приносив з собою хліб, і ми годували голубів. Вони їли прямісінько з наших рук так ніби вони вже нас знали. Ми попивали кавуню з термосу, та валяючись на траві, роздивлялися хмаринки. Ти розказував історії своїх клієнтів, та про їхні замовлення. Я захоплено слухала, і насолоджувалася твоїм солодким запахом. Як завжди ти лоскотав мене за вушком, а я була готова з’їсти і тебе також. Часто ми дурники забували, що лежимо на траві, та повертатися доводилося із зеленим одягом, що дуже веселило наших колег.
Далі ти давав мені ще одну рафаелку, купував нам по смачнючій каві, і ми розбігалися по своїм робочим місцям, закріпивши наше прощання поцілунком.
Я не могла забути тої весни. Це були найкращі обідні перерви!
