У нас такий період. Навколо все сміття,
І наш прогрес великий веде у небуття
Все,що здавалось змалку міцним і непорушним,
Наче бджолине жало колить. А правда,
Що колись бурхали водоспади? А ріки?
Де вони? Ти оглянись...
Навколо лише скали хмарочосів,
Потік каналізацій і хмари вихлопні.
Куди ж тоді поділися усі вранішні роси?
Куди поділись соки берези золоті?
Як не крути, а зараз людина бачить щастя
В великій купі бруду, в дрібницях і цяцьках.
Ніхто не помічає,яке страшне нещастя
Принесене нам було у цих важких віках.
