Від останньої жінки минуло три місяці.
Час плине як кров.
Загалом від жінок я отримую мало. Себе.
Вчора вночі пані Малібу віддалася мені
в аванс. Ніби належить мені,
але треба бути з нею
обережним, як з позиченою книжкою.
Пані Малібу малює собі вуста хижим бордо.
Вуста пані Малібу аж за сильно поп-арт.
Її Приятелі кажуть, що коли вона йде вулицею,
спочатку видно вуста, а тільки потім виринає вона.
Пані Малібу у захваті від будови мого тіла.
То цікаве.
Прокинутись рано та мати щось живе на відстані протягнутої руки – це багато.
Пані Малібу і я не маємо ілюзій.
Намагаємося мислити тверезо.
Нам добре.
Мабуть добре.
Мабуть нам.
