Якби ж знати скільки часу ще залишилось життя?
Я би міг все розписати до останнього аж дня.
Всі мелодії, всі фарби, всі вірші і всі слова,
Все було б ніби в останнє, і кохання і журба.
Як в останнє цілував би кожен день твої вуста?
І нестерпно часом знати що існує забуття.
Але вірю, що існує, для обраних інший шлях,
Я дорогою блукаю у думках і в своїх снах.
Як я буду там без тебе, без твоїх ніжних обійм?
Хто сваритиме на мене, без гучних, поганих слів?
Як я зможу милуватись неповторністю ночей?
І не зможу споглядати неповторний блиск очей.
І чи зможу дочекатись, коли знов зустрінемось?
Чи ти будеш залишати місце для моїх думок?
Чи забудеш всі ці фарби, всі мелодії й вірші,
Чи прокинувшись на ранок ти зітреш усі сліди?
Оригінально,цікаво.
