Крилатими хвилями долати щоденні пустки,
Картатими кроками зміряти асфальтні дірки,
Кривими прокльонами віяти злісні думки,
Крикливими мріями хвалити будення плітки.
Та жодною думкою не мати блаження знайти
Єдину дорогу, нема де ні зла, ні брехні,
Карати щоразу бажання творити й брести
Безглуздими фразами без крихти докорів в імлі.
О просторе, знову навчи уміння сягати,
Без зайвих стремлінь та без сенсу блукати,
Єдино, що вартее хвилини будення плентати
Крізь бурі зітхань та пориви пустих сновидінь.
