Я палко люблю балкони.
Виходиш
І дихаєш містом.
Вдивляєшся в жовті ікони,
Підпушуєш власне тісто.
Летять під ногами метри,
Стрічки цигаркового диму.
Підвішені
Мокрі светри –
Їм, видно, забракло
Екстриму.
Автівок рідкі краплини
На сірому шарфі дороги.
Замерзлі будинків спини
Антен виставляють роги -
Чекать рятівні послання,
Дістати до неосфери.
Натомість
Моє безсоння - прийомник нової ери.
Найближче до тиші й раю –
У вітру спокою вкрасти.
Балкон –
Це на крок від краю,
Лише щоб злетіти,
Не впасти.
