(За народними анекдотами)
Жили собі, бідували
У селі два брати.
Бідуючи, вирішили
Корову продати.
Вдяг Іван кожух на плечі,
Чоботи на ноги,
Взяв корову за налигач -
Вирушив в дорогу.
Ось і день уже минає,
Сонечко сідає,
А Данило із базару
Брата виглядає.
Що не робить - усе собі
Він чекає брата,
Коли двері "рип" у сінях -
Вбіг Іван у хату.
- Чи продав же ти корову?
- Та продав, аякже!
- А де ж гроші? - Та підожди, -
Іван йому каже.
- То де ж гроші?! - так Данило
Грізно наступає.
- Та підожди, - Іван каже,
Кожух оглядає.
Далі став розповідати,
Так, слово по слову,
Як уміло і вигідно
Він продав корову.
- Ну, а гроші? -
Данилові терпець увірвався.
- Та підожди, ось послухай -
Набазарювався...
Кладу гроші у кишеню...
- То що, гроші вкрали?
Та підожди, добрі люди
Розходитись стали.
Пішов і я із базару
Собі помаленьку.
Коли бачу: аж за мною
Йде дідок сивенький...
- Він врав гроші? - Данилові
Аж сверблять долоні.
- Та підожди! - каже Іван,
Сіда на ослоні.
Вийшов я уже за місто
Та й став відпочити,
Коли цей дідок підходить,
Просить закурити.
- Та кажи вже, украв гроші?
Не тягни за душу!!!
- Та підожди, закурили,
От я й далі рушив.
Я вже швидше по дорозі,
В село завертаю
Бачу: знову дід за мною
Й собі шкутильгає.
Я вже бігом припустився
До свого городу.
Подивився - нема діда,
Наче впав у воду.
Оглянувся туди-сюди,
В хату забігаю...
- Гроші вкрали?!!
- Та украли!!!
А коли - не знаю!
Читав і читаю ГлУзового!..
Мав нагоду спілкуватись, також з Євгеном Дударем...
Підкинути б Вам в репертуар і свого з книги "Жарти-жартами..." Готую серед нових книгу "СМІХЛАНДІЯ"...
Читав і читаю ГлУзового!..
