У хмарах люто блискавки палахкотіли
Й свинцевий грім лунав.
Здійняв священик руки:
«Ви чуєте?! Ви чуєте?! Це ж голос Бога!»
«Неправда», – чоловік сказав, –
«Бо голос Бога в серці шепоче
Так ніжно,
Що і душа аж завмирає
В беззвуччі,
Й жадає спрагло ті мелодії вловити –
Немов далекі чутні ледь зітхання.
І обертається єство тоді на цілковитий слух.»
--------------------------------------------------
The livid lightnings flashed in the clouds;
The leaden thunders crashed.
A worshipper raised his arm.
"Hearken! Hearken! The voice of God!"
"Not so," said a man.
"The voice of God whispers in the heart
So softly
That the soul pauses,
Making no noise,
And strives for these melodies,
Distant, sighing, like faintest breath,
And all the being is still to hear."
