Чому так навколо руйнується світ?
І люди такі примітивні?
Бо підлість, неначе великий магніт,
Їх тягне в безумності дивні…
Чому всі скляні і холодні як лід,
Не знають ні болю ні страху?
Бо не стікав їх обличчями піт
В агонії пристрасті й жаху.
Чому абсолютно байдуже усім?
Чому не палають вогнем?
Просто немає бажання…. А втім,
Бажання минає із днем.
Чому їм приємно болю завдати,
Скорити, принизити, вбити?
Не знали ніколи болю утрати,
Не вміли, як правильно, жити.
Хотіли лиш влади, щоб їм підкорились,
Та доля ураз розвернулась,
Вони розчинились, вони загубились,
«Геройство» їхнє забулось.
5/5
