ХОдОдний пОгляд на лиці застиг,
А гОлОс пОкОтився у Обрив.
"ЛюблЮ", "лЮблЮ" сказати ти не встиг,
МОжливО це тОму, щО не лЮбив.
І я пішла неОглядаЮчись назад,
Пішла від тебе в ОдинОкі нОчі.
З сльОзами згадувала я тОй зОрепад,
Й такі кОхані твОї карі Очі.
ХОтіла пОвернутись я дО тебе,
І крикнути "давай пОчнемО все з нуля!"
ХОч серце мОє рвалОся у небО
ЙОгО не відпускала ще Земля.
А ти стОяв самОтньО й непОрушнО.
Дивився мОвчки ти мені у слід,
Мені булО так гаряче, аж душнО
Від тОгО щО в Очах ивОїх лиш лід.
І я пішла і зникла назавжди.
А ти стОяв і ще не рОзумів,
щО вже не змОжеш крикнути "Зажди"
ЩО втратив те, щО сильнО так лЮбив.
І тут ти зрОзумів важливу річ
Все шО тОбі пОтрібним є- це я!
І ти пОбіг за мнОЮ уперед у ніч,
Кричав у слід мОє, мОє ім*я.
Спинилася серед жОрстОкОї я нОчі.
Крик імені свОгО пОчула в тишині,
У темнОті гОріли твОї карі Очі,
"ЛюблЮ", "лЮблЮ"- ти гОвОрив мені
