змивати з обличчя день чужою водою,
нехай вона навіть освячена чи мертва.
мені мріється здерти з себе сотні зустрічей
випадкових і спланованих, як війни,
на кілька кроків вперед.
знову випадок -
заливаю гарячий мед у пусті горлянки
аби солодко було усім до останку.
краплі прозорого неба пожирає чужий рушник,
він звик поширювати запах німого затишку.
блідий чоловік плямує стелю відбитками ніг,
а ти зміг повернутись туди, де нас ще нема.
крадькома ховаю записки з минулих століть,
а вони таки знали про те, що тепер в нас мовчить
і про те, що не буде нічого опісля...
ти гойдаєш на кріслі вже зморщене немовля,
замість неба - земля,
день з обличчя чужою водою...
Забавно: мертва/випадкових і спланованих/війни - наче з того вірша, що я першим прочитав Проте - замальовка не погана. Нажаль, поки що - лише замальовка.
Biryuza відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Проте - замальовка не погана. Нажаль, поки що - лише замальовка.
