Пошукаємо іще
Нашу долю і недолю,
Тихий голос поведе
У свободу чи неволю…
Зашепоче нам думки,
До яких ще не дістались,
Наші вистиглі роки
Тягарями залишались.
Наша кров рікою стала…
Засолоджена любов
Мало серце зігрівала…
Як у справжність зазирнути?
В каламуті люстра всі,
Захотіли ми заснути, –
Утікають наші сни…
Мало років, мало днів
У самотності блукати,
З найкоштовніших дощів
Найміцніші в світі ґрати…
Нам потрібен провідник,
А за нього душу просять,
Присмак меду раптом зник,
Душі впали і голосять.
Ти продав свою любов,
Я – свободу і терпіння,
Не впізнають нашу кров
Без яскравого начиння.
Довгий шлях іти в тумані…
Лиш мета лишилась з нами,
Ти мов птах в краї незнані
Вирушаєш за вітрами…
Сотні років намагання
Віднайти свою дорогу, –
Засолоджене кохання
Відбирає нашу змогу,
Щоб тримати душу в тілі,
Щоб лишитися собою,
Ми з тобою геть безкрилі,
Заблукалі ми з тобою…
17.09.2009
