У небі сонце полум’ям сіяє
І зеленіє на землі трава
Все прокидається і все співає
Птахи летять із заслання
Ось в цю чарівну пору, я спросоння,
Побачивши красу, пішов у світ
Блукав поміж країн, лише сьогодні
Я зрозумів : далеко вже забрів
І що я бачу – луг безмежний
А я такий малий, я ж арахнід
Я Скорпіон, і на хвості є стержень
До світла сонця ще не звик
А серед цього поля пречудова
Пухнасто-біла купка є добра
І вирішив перепочити я, додолу
Ліг спати біля неї, все ж втомився я
Вона мені: «Ти хто такий?
Павук чи що? Чому лягаєш спати ти не дома?
Хоча мовчи, найголовніше, що не змій
Знайомі будемо, до речі, мене звати Овен»
І щирі істинні слова
із того часу з вуст її лунали
Допомогла мені вона
І жалом я себе уже не жалив
Якби ж не ти, хтозна яке було б
Це сонце світле,вдячний я тобі за все
І сподіваюся,бодай ще років сто
Чарівного життя тобі, і щастя в ньому йде
У цей весняний день лунає свято
Сьогодні все твоє, тому лови
Весь світ за роги,і не смій йому програти
Я поруч, якщо треба, ти лише скажи
*26 березня 2012*
