Лікувати напівпоранене серце, вприсками адреналіну, кожен день піддаватися на провокації, і в той же час мистецьки ухилятися від них. Життя завмерло на восьмій сторінці недочитаного роману, про події які розгорталися у пустелі холоду, у царстві вічної мерзлоти, де на берегах й досі незвіданої повністю Антарктиди, ховалася незаймана суть, суть усього живого. Вона вміло берегла, ввірені їй всесвітом таємниці, і була доступна лише для обраних і достойних, пізнати її. І ось одного ранку, чоловік пройшовши, цілу низку випробувань, проклавши свій власний шлях, який був достатньо тернистим, щоб повністю поранитись об друзки переслідувань, горя та абсолютного зла, він це все витримав, з тяжкістю, але все ж таки витримав. І ось він на порозі печери, які просто вирубана у вічних снігах, це була центральна пам’ятка усього людства, стіни були розписані казковими мозаїками, які несли легенди в своїх описах, на них точилися запеклі бої і річками проливалася кров, на них люди відстоювали своє право на волю і життя… Він пройшов далі, торкаючись холодної підлоги, та залишаючи за собою незримі сліди власної присутності, і побачив книгу, так саме книгу, це найелементарніший носій цінної інформації, але ця книга була вибита всередині печери на кристалах льоду, він побачив там все від зародження життя на цій планеті, розвитку титанічних цивілізацій, секретів алхімії і науки, досягнення людства та його падіння… Пізнавши суть він був прозрів, але ворота печери заростали швидко прозорим і товстим шаром льоду… Він кинувся бува до входу, але не встиг, і залишився там навічно, ось так той хто пізнав одвічні істини, залишається їхнім носієм, але аж ніяк донором, людям не дано знати все… Той, хто знає правду життя, завжди сам, навіть в оточенні людей...
ID:
324306
Рубрика: Поезія, Лірика
дата надходження: 23.03.2012 07:12:03
© дата внесення змiн: 23.03.2012 07:12:03
автор: EroS
Вкажіть причину вашої скарги
|