Раз приснилося мені,
Що в гостях я у Весни.
У ясної, забавної,
І веселої такої.
Ми п’ємо же чай зелений
Із весняних різних трав.
Промовля Весна до мене:
„Кожен з пір завдання мав:
Про себе розповісти,
Всьому світу донести:
„Що не я одна така,
Є і літо, осінь і зима.
Кожна з нас по-своєму чарівна:
Настає, панує ,як царівна.
Тож ти знай, не забувай!
Найкращої пори не вибирай!
Бо кожна до тебе прийде і привітає,
А може, злом жорстоким покарає!
Що ти про неї так казав,
Що ти її як кращу не обрав.
Тому, про нас пісні співай,
вірші складай,
І нас ніколи всіх не забувай.
