Я люблю тебе, Весно,
Твій свіжий вітер, небесний,
Спів пташок, божественний
І природу, знов воскреслу.
Люблю місячні ночі
Й сонце, що цілує в очі,
Голубів, що воркочуть,
Кохання, як і ми, хочуть.
Коли хвилі вод плещуть,
А вітер, коси верб чеше
І дуби нескорені,
Спонукає до скорення.
Люблю світлу зелень трав,
Їх шовкову та ніжну гладь,
Ласкаву й нескошену,
Росою припорошену.
Де ти мене обіймав
І до кохання спонукав,
Де ми, все ж увійшли в храм,
Піддавшись тим любовним снам.
Люблю запах квітковий,
Терпкий і п'янкий, медовий,
Шум беріз білокорих,
Їх кров, цілющу й бадьору.
Весно, розквітай мерщій,
Щоб писалися ще вірші,
Гарні, милі, чарівні,
На втіху серцю і душі.
