На тій планеті, де вибрав ти бути
Дихати важко, тут краще заснути
І не почути чужих голосів,
Що мов гукають з далеких мостів…
Вистиглий острів – дорога твоя,
Там кожна квітка мовчання знайшла,
І тільки пустка відлунює кроком,
Краплями крапають хвилі жорстокі,
Хвилі, хвилини пекельного часу,
Що уві сні над тобою погасне,
І не постукає більше у скроню,
Поки ти спиш, він завжди на припоні…
Ти засинаєш у безліч світів,
А прокидаєшся завжди в один,
Вир закружляє «немовби життя»,
Але твого в цьому вирі нема…
Де та оселя? Де спокій тобі?
Хай би заснули твої острови…
12.02.2012
