Єство моє безжально поглинає
Суєтність днів, і звершень, і діянь.
І плач, до Бога звернених благань,
Крізь товщу зла навряд чи долинає.
Шукаю Істину в друкованому слові.
І шлях до неї, то є шлях страждання,
Як формула одвічного кохання,
Є символом прабатьківської крові.
Сьогодні вбік рішуче відкладаю
Священних псалмів мудрість велемовну -
Мені "Кобзар" снагу дає духовну,
Від нього силою незмірною владаю.
За Божим помислом і за велінням долі,
Прийшов Поет, що став для нас Пророком.
Він Словом віщим, дужим, та високим,
Збудив вогонь уярмленої волі.
Здалось на мент, що волю вже здобуто,
Що те ярмо розбите на друзки,
Та грішна думка тисне на мізки
Й тривогу будить, наче щось забуто...
Стоїть Пророк на знаменитій кручі.
Чоло нахмурив, голову схилив.
А, може, Бога він за нас молив,
Тому і думи з-під чола пекучі?!
Шкода, що пророк не зміг передбачити того, що діється зараз...Це таке саме страхіття, як і тоді...Може б він дав поради відносно теперішніх дій народу. А ви гідний його послідовник!
Дощ відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Стоїть Пророк на знаменитій кручі.
Чоло нахмурив, голову схилив.
А, може, Бога він за нас молив,
Тому і думи з-під чола пекучі?! -прекрасна пам'ятка до Шевченківських днів,світла шана великому Кобзареві.
Дощ відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
