Летить гнідий у чистім полі,
Ніздрями втягуючи ніч -
То із татарської неволі
Козак тікає в Рідну Січ.
А степ йому допомагає:
Ховає слід у ковилі,
І хмара місяць затуляє,
Чумацький Шлях пропав в імлі…
Летить гнідий у чистім полі,
Принишкла полохливо ніч.
Немає в козаченька долі,
Аніж кохати Дівку Січ.
І баби скіфські на курганах
Сміливцю вкажуть вірну путь
Туди, де побратими в ранах
Завзято у литаври б`ють.
Летить гнідий у чистім полі,
Копитами рубає ніч.
Страшніше козаку неволі,
Коли не з ним Дружина Січ.
Він повернеться, приголубить,
Вона в обійми упаде
І поцілунком звабить, згубить -
Душа козацька й пропаде.
Летів гнідий у чистім полі,
Та стріли розірвали ніч…
Упав козак, у трави, долі –
Вдовою заридала Січ.
WOW! ^^)
як гарно. я не люблю громадянську/патріотичну лірику. Вважаю її занадто пафосною.
Але ви змінили мою думку.
Цей вірш чудовий. Кожне слово гармонійне, витончене. Складається ціла картина. Атмосферно!
Додаю в обране!
+5!
Заходьте на мій профайл. Цікава ваша думка щодо моїх творів!
Осіріс відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Дуже радий, що мої рядки викликали у Вас такі емоції!!! Обов'язково перегляну Вашу творчисть!!!
