Уявляю, як у сутінках часом,
Коли вечірні вогні веселі
Ще не освітили твою оселю,
Уявляю, як у сутінках часом,
Ти згадуєш той час,
Коли мене кохала,
Й кохання наше всім було для тебе.
Хіба цей спогад – мотлох,
Сукня застаріла,
Що з моди вийшла вже давно?
Горе мені, о колишня!
Бо для мене зараз те кохання –
Недосяжна мрія,
Світла, світла, світла безліччю сонць.
----------------------------------------
I wonder if sometimes in the dusk,
When the brave lights that gild thy evenings
Have not yet been touched with flame,
I wonder if sometimes in the dusk
Thou rememberest a time,
A time when thou loved me
And our love was to thee all?
Is the memory rubbish now?
An old gown
Worn in an age of other fashions?
Woe is me, oh, lost one,
For that love is now to me
A supernal dream,
White, white, white with many suns.
