Напиши мені свій перший алфавіт,
Знаками втрачених цивілізацій,
Чи простягни між нами металевий дріт,
І кинь з пів-десятка провокацій.
Чи просто уввійди у несмертельний сон,
І відчуй ритм сердець, їх унісон,
Відійдемо подалі, від широких перспектив,
Знай я ціную лиш твій порив.
А хочеш знов перефарбуємо веселку,
І замість ложки візьмемо виделку,
Перетворим драму ми в комедію,
І підем полювати на ведмедів.
А давай забудем як нас звати,
І сядемо за щось, за грати,
Будем вчитись грати на баяні,
І вечером ми знову будем п’яні.
Пройдем ми шлях, від Альфи до Омеги,
Від сузір’я Лева до планети Веги,
Прокидаючись завжди, я радію що ти тут,
Ти незмінності речей, порцеляновий статут…