Солдат, молодий роками, мріями молодий,
Переповнений життям, як жоден із сивобородих,
Свої почуття та надії на олтар обов’язку у жертву приніс,
І в пекло війни добровольцем пірнув.
Там люті криваві смерчі битв
Йому юність обшарпали і мрії розбили,
Випили його холоднокровну чисту мужність
За лихий той час настільки,
Що виснажився він, як сивобородий.
І за це його –
Нагородила держава квіткою –
Дрібничкою такою – квіткою.
Хай дякує й за це,
Бо квітка та зросла у серці Батьківщини.
Вологий, ніжний цвіт,
Сльозами тої зіллятий, що свого сина любила,
Навіть коли чорна битви лють
Його обертала обличчя на злобного демона лик.
Вона плекала квітку цю,
Щоб, зрештою, на груди сина покласти.
Дрібничка така – ця квітка?
Ні, воістину, це ж квітка священного обов’язку,
Яка вдихає чорні клуби диму,
І в закривавлену землю коріння пускає.
А виросте чарівна та пахуча;
Її народження – мов сонця схід над краєм тьми.
---------------------------------------------------------
A solder, young in years, young in ambitions
Alive as no grey-beard is alive
Laid his heart and his hopes before duty
And went staunchly into the tempest of war.
There did the bitter red winds of battle
Swirl 'gainst his youth, beat upon his ambitions,
Drink his cool clear blood of manhood
Until at coming forth time
He was alive merely as the greybeard is alive.
And for this -
The nation rendered to him a flower
A little thing - a flower
Aye, but yet not so little
For this flower grew in the nation's heart
A wet, soft blossom
From tears of her who loved her son
Even when the black battle rages
Made his face the face of furious urchin,
And this she cherished
And finally laid it upon the breast of him.
A little thing - this flower?
No - it was the flower of duty
That inhales black smoke-clouds
And fastens it's roots in bloody sod
And yet comes forth so fair, so fragrant -
It's birth is sunlight in grimest, darkest place.
