Ряд товстих колон,
Що надійно тримали вагу
Давно зруйнованого даху;
Бронзове світло заходу сонця промениться між ними
На підлогу, для священних обрядів мощену.
Тепер тут жодного співу не чути;
Лиш згори величезний і жахливий птах
Спостерігає, як ранений побитий пес
Повзе у прохолодну тінь колон
Здихати.
-----------------------------------------------------
A row of thick pillars
Consciously bracing for the weight
Of a vanished roof
The bronze light of sunset strikes through them,
And over a floor made for slow rites.
There is no sound of singing
But, aloft, a great and terrible bird
Is watching a cur, beaten and cut,
That crawls to the cool shadows of the pillars
To die.
