Привіт. Не так вже часто згадую тебе
І призабув як струни гордо рвались,
Коли співати так хотілось щось своє,
А ноти в глибині душі ховались!
Ну як ти там? Пришли мені листа –
Ти ж пам’ятаєш - я їх слав безмежно.
Натхненно й щиро виколисував слова
І сам закохувався в них необережно…
Я скучивсь вже без тих, кого любив,
Без «рік» думок, прихованих від світу.
Скажи, чи справді я тоді щось загубив,
Коли здійнявся і відмовився летіти?
Хто знає? Може б все було не так?
І вир подій змінився тихим штилем?
Та тільки ж я не з тих людей чий знак
Був з самого початку зрозумілим.
Пиши мені... Прошу тебе пиши…
Щоб пам’ять не встигала забувати
Як ми творили світ, як ми жили,
Як прагнули своє щось збудувати.
Зустрінемось, я знаю, ще в житті -
Я обернусь щоб знову посміхнутись.
Переконаюсь, що усе було не в сні
Й дозволю знов про це собі забутись.
2009р.
Miro відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
"Тепло від серця покладіть у вірші,
Про що б цей вірш написаний не був,
Якщо він теплий, значить буде гріти,
Щоб вірш такий життя собі здобув."
Дякую за схвальний відгук, гарні вірші та смішний гумор
"...Натхненно й щиро виколисував слова
І сам закохувався в них необережно…"...дууууже гарно...немає слів...я. здається, необережно закохалась у слова цього віршу...дякую за це)
Miro відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
..
.. струни гордо рвались,
Коли співати так хотілось щось своє,
А ноти в глибині душі ховались!
..
Натхненно й щиро виколисував слова
І сам закохувався в них необережно…
..
Я скучивсь ..
Без «рік» думок, прихованих від світу.
..
І вир подій змінився тихим штилем
..
я б деякі емоції стер із пам'яті.
Miro відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Дякую. Порою хочеться забути деякі емоції та з часом починаєш сумувати за ними