З малих років, скільки себе пам’ятаю, зимою і літом, осінню і весною, я постійно спілкувалася з природою.
За це велике спасибі моїм батькам. Дякуючи їм, ми сім’єю часто
виїжджали в дрімучі ліси, до прохолодних річок, в духм’яні гаї, в квітучі поля, де я завжди з насолодою прислухалася до мелодійного співу пташок, дихала ніжними пахощами квітів, милувалася їх красою і кольорами. Вся оточуюча природа мене сильно хвилювала своєю різноманітністю і красою. Настрій ставав піднесеним, душа співала і так хотілося якимось чином виразити свої почуття, поділитися ними. Так почали народжуватися віршовані рядки. На прохання своїх батьків я стала їх записувати в зошит. А вже потім із цих рядків з’явилися такі вірші, як «Осінь», «Зима», «Береги мого дитинства», «Війна» та інші. В написані вірші я вкладаю всі свої почуття, які мене турбують на даний час. Писати вірші – це нелегка праця, але все ж таки цікаве заняття. Займатися цим мені дуже подобається.
З повагою. Яна Жданова.
