Сайт поезії, вірші, поздоровлення у віршах :: Леся Геник: Я завтра… - ВІРШ |
UA | FR | RU Рожевий сайт сучасної поезії |
|
Додавати коментарі можуть тільки зареєстровані користувачі..
КОМЕНТАРІ ГАЛИНА КОРИЗМА, 04.02.2012 - 16:09
Отимістично, Лесю! І правильно, що нові ідеї підкрались. Поплакала, щоб ніхто не побачив... і хватить рюмсать. Ми ж жінки сильні! Не все так буває, завтра неодмінно буде краще. Оксана Пронюк, 03.02.2012 - 12:54
Ех, нині б отого гопачка (хай відступить сльоза!)- бо завтра (має таку ваду) хтозна чи прийде...Я в захопленні від Твоєї творчості: від першого дня знайомства і до нині. А дасть Бог завтра - то скажу ще! (будемо вважати, що це гопачок!) Дощ, 03.02.2012 - 09:23
Цікава Ваша поезія, Олесю, така незаїжджена і вже напевно не "позвісімкована". Читаю із задоволенням!
Валя Савелюк, 03.02.2012 - 04:58
ох! скільки стримуваної енергії руху, отже життя! скільки вогню, загнузданого умовностями якимись! утріть сльози Вашій ЛГ, люба Лесю, та хай уже сьогодні вшкварить вона того палкого гопака! ото буде розрядка, перемога, правда! бо завтра... гарними намірами вимощена дорога.... самі знаєте куди...вірш гарний -- живий, рвучкий і стрімкий, сповнений рішучої молодої енергії. Наталя Данилюк, 03.02.2012 - 00:17
Отакої!Ото вже буде гулянка з музиками троїстими! Такий щирий(обіцяний )позитив-аж душа проситься до танцю! Ото вшкварила!
Лариса Омельченко, 02.02.2012 - 21:21
Вибачте, закралася помилка: я хотіла сказати не "печі", а "речі".
Лариса Омельченко, 02.02.2012 - 21:19
А я знаю, що таке "позвісімкованих": це коли колесо "вісімкою" ходить, тобто хилитається в різні боки - у вигляді цифри "8". Таке трапляється часто у велосипедних коліс. У тексті вірша маються на увазі використані, нікому не потрібні печі - як оті колеса "повісімковані давно", які належить з двору (душі) викинути, щоб не заважали почати нове життя ("вшкварити на завтра гопака"!). Так, Лесю?
Валентина Ланевич, 02.02.2012 - 20:20
Посумуємо ще трішки, змахнем сльозу і відправимо той сум до Києва пішки.
molfar, 02.02.2012 - 19:23
Хай живуть троїсті музики, бубни і цимбали - не будемо сумувати! Ото втнули Ви, Лесю - на мороз гопака хочеться!
|
|
|