Все досить вже, втомився жити,
Прагнуть до примари нездійснених мрій,
Не в змозі навіть щиро полюбити,
І з кожним днем все більше втрачених надій ...
Зима морозна замітає стиглу душу,
Її не гріють ані ласка, ні тепло,
Привіт привіт, мої вітаннячка мать вашу,
Тому розбився на частинки наче скло?
За ваші щирі посмішки веселі,
Та у душі готові ніж загнати в спину,
За жарти ваші. В вас вони такі дебелі !
Що головою хочу битися в стіну.
Все досить вже, втомився, вже не можу,
Дивитись на обличчя непривітних нас,
Я знаю, що ось так воно негоже,
Та зі всієй душею проклинаю вас ...
