Слідом за вітром сьогодні на захід,
нехай відпочине сум і тривога.
Ми просто йому маленькі комахи,
на мапах світів стежина дорога…
В місті блукаєм немов в павутинні,
й великий павук нам щастя плете…
Гріємо душу в пуховій перині,
але все ж так холодно, все щось не те…
Не гріє і чай гарячий із медом,
не гріє зима і при плюс двадцять два…
світ аномально сховався під пледом,
а того тепла насправді катма…
Штучно збудована радість в пластмасах,
лінзи рожеві стандарт є для всіх,
світ загубився сьогодні в гримасах,
нормальний насправді дорівнює псих…
Це все до вподоби, має так бути,
мов в рамках штамповані. Ніби взуття
поношене. Але ж всі ми тут люди
і світу ось цього маленьке дитя…
Краще сьогодні за вітром на захід,
можливо там ліпше, та хто його зна…
Я знаю… ми всі маленькі комахи,
я знаю ми - люди і більше нема…