..таке тихе..закінчення..моєї мрії..,яку мені подарували..і забрали на півдорозі до її здійснення..так само тихо обірвалось щось всередині, те, котре тримало щастя
..лише її запах..,її небо..та моя розпачлива біль з можливим раком..
..так сильно вірила в неї..,в наше з нею світле майбутнє..
..дихати собою навзAєм..,і того було прекрасно досить..
.
..сьогодні кілометри остаточно забрали її собі..
..в пізню осінь..