Люблю, коли плачуть світанки росою
І йти по траві босоніж, разом з тобою,
Ніжитись досхочу в терпкій прохолоді
Та вдихати дух тіла, п'янкий, в насолоді.
Люблю, коли вітер куйовдить волосся,
Ти мене ревнуєш? Чи мені так здалося?
Й цілує в очі, й лоскоче між віями...
Невже я можу в тім йому протидіяти?
Люблю, коли стікає в мене лави жар,
І млію від того дійства, твоїх дивних чар...
А мої вуста палають в твоїх губах,
З присмаком меду...ванілі...Ти згуба, чи як?
Люблю, коли проміння сонця золотить,
А ми кохаємося так, як в останню мить...
Ти мене все хочеш і не відпускаєш,
Вітер чатує...Ти його гніву чекаєш.
Він давно мене, як і ти , уже звабив...
Кинув у хмари, між Стожари та й розслабив,
Бо хтива я до гріха...моя - таїна
Та люблю лиш тебе, мого єдиного, я.
*******
Стожа́ри, або Плея́ди (також відомі як Мессьє 45 або Волосожа́ри, Баби-Звізди) — зоряне скупчення в сузір'ї Тельця; одне із найближчих до Землі та одне з найпомітніших неозброєним оком розсіяних скупчень.
