Душа злетіла, наче... Над собою я росту.
Підвівшись із колін, та високо стрибнувши.
Не те щоб "дуже", та достатньо відрубала я хвосту,
Тепер я, навіть, дихаю у океан пірнувши.
Достатньо розуміння в голові моїй,
І навіть серце крикнуло: "Нумо бирімось!",
За шанс який припав на доленці моїй,-
Бо це велике щастя "Бути кимось".
Шукаючи себе зо три доби життя,
Є праця,- є робота, того плану,
Який бува здавався небуттям
За декілька років самообману.
Тепер, людино, чуєш? Я живу,
Бо я знайшла, що мною так шукалось,
І більше я у тиші не реву,
Бо щастя "Бути кимось" обізвалось
Душа злетіла, наче... Над собою я росту.